2. Перспективне планування виховної роботи на І семестр 2020-2021 н. р. Публікуєте на цій сторінці.
1.Формування активної життєвої позиції учнів в умовах НУШ
Виховання у дітей свідомої дисципліни,
прагнення до активної участі у справах
спільноти та держави, непримиренність до антисуспільних,
антигромадянських проявів є основним завданням сучасної української освіти. Ці
питання завжди були у центрі уваги філософів, педагогів, психологів . Завдання сучасної школи – формувати життєві компетентності, які являють собою життєвий
досвід особистості, необхідний для розв'язування життєвих завдань і продуктивного
здійснення життя, як індивідуального проекту. Життєва позиція особистості є
її цілісним ставленням до навколишньої дійсності, що впливає
на здатність долати труднощі та досягати успіхів. Чітко виважена життєва
позиція проявляється у сферах людської життєдіяльності, а саме у моральній,
духовній, суспільнополітичній та трудовій. Вона виражає моральну напругу
особистості, тобто готовність до практичної дії. Формування
життєвої позиції починається з
народження і залежить від оточення особистості. Її підґрунтя створюється,
коли дитина навчається спілкуватися з батьками, друзями,
вчителями, тобто соціалізується. Формування активної життєвої позиції залишається
актуальним для кожного підростаючого покоління. Відомо, що активна життєва
позиція орієнтована на моральні
норми суспільства, серед яких утвердження добра та подолання морального зла.
Заклади освіти повинні вкоренити ці суспільні
норми у потреби підростаючого покоління. Якщо у дітей
спостерігаються негативні прояви, то вчителі мають змогу розкрити перед
дітьми їх шкоду як для них самих, так і для оточуючих. Формування життєвої
позиції особистості є складним процесом, що вимагає значних фізичних,
моральних, психологічних та розумових зусиль, оскільки містить багато
об’єктивних та суб’єктивних умов і
процесів. Серед них: засвоєння особистістю досвіду, формування
світогляду, різноманітних знань, вироблення переконань, соціальних та
професійних навичок, розвиток міжособистісних відносин, залучення до трудової
та суспільної діяльності. Позиція
особистості показує реальне діяльнісне ставлення людини до подій, де
проявляються цінності особистості. На думку А.Ондо Анге, життєва
позиція є одним з основних регуляторів соціальної поведінки в конкретних
умовах. Вона забезпечує перспективу життєвого шляху і
розвитку індивідуальності. Життєва позиція визначає характер життєдіяльності
особистості. Основою життєвої позиції є світогляд, що визначає реалізацію
життєвої позиції, проявляється в діяльності, поведінці відповідно до
усвідомлених цілей . Життєва позиція особистості має
формуватися через її активність, починаючи з початкової школи, тобто має
формуватися прагнення розширювати сферу власної
діяльності, співвідносити сферу потреб з реальністю. Ці якості можливо
формувати через взаємодію дитини з природою і суспільством, що дасть можливість
сприяти становленню у світі, який постійно змінюється. Необхідно враховувати не
лише впливи об’єктивних чинників на
особистість, а й потенційні характеристики – психічні властивості, якості,
природні особливості особистості дитини. Отже, активність є формою вираження
потреб особистості, її характеристикою як суб’єкта життєдіяльності. Вона сприяє
злиттю особистості з соціумом (ідентифікація), визначенню та збереженню
власного «Я», а також є способом формування, розвитку, виховання та навчання. Складний процес формування
активності особистості завершується реальним вибором бажаного, тобто
задоволенням потреб. Однак це
відбувається лише за умови, коли зовнішні спонукання не
суперечать існуючим цінностям, не викликають внутрішнього дискомфорту,
когнітивного дисонансу (інтелектуального конфлікту, за якого нова інформація
суперечить усталеним думкам, уявленням), а нова орієнтація, що виникла в
результаті вибору, відкриває особистості
простір для задоволення потреб . Активна взаємодія з
навколишньою дійсністю є запорукою розвитку особистості. Тоді вона
не лише перебуває у злагоді з природою, суспільством, культурою, а й діє
всупереч їм. Парадоксальність такої гармонії та дисгармонії особистості
особливо помітна під час дослідження рівнів її
розвитку. Як зазначалося, особистість у соціальному середовищі
постійно вступає у різні відносини. Її життя є соціально впорядкованим,
організованим, а діяльність – свідомою, цілеспрямованою й орієнтованою на певні
досягнення. Навчальні заклади освіти і виховання мають формувати
життєву позицію особистості учнів як
стійку, внутрішньо усвідомлювану систему поглядів на життя,
діяльність, а також систему ставлення до суспільства, інших людей, до себе (що
зумовлено домінуючими соціальними цінностями). Внутрішні потреби та мотиви
містять частину суспільних
мотивів чи потреб. У сучасному українському суспільстві морально-правове
виховання має бути спрямовано на вироблення у дітей стійких переконань та
потреб діяти відповідно до норм українських права
та ментальності. Ті відхилення від правових норм, що спостерігаються у молодшому шкільному
віці, зумовлені недостатнім рівнем морального виховання соціальними інституціями (родиною, ДНЗ та ЗНЗ). Отже, перед українськими виховними інституціями стоїть проблема пошуку ефективних
методів, засобів впливу на формування
життєвої позиції особистості у ранньому шкільному віці.
Спрямованість виховних впливів на формування суспільно активної
життєвої позиції особистості можлива за спільної взаємодії соціальних
інституцій, особливо родини та навчального закладу. У процесі
формування моральної позиції учнів молодшої школи вчителі мають зосереджуватися на тих
загальнолюдських та суспільних цінностях, що стосуються моральних відносин. На
основі практичної діяльності можна виокремити цінності, що мають бути обов’язковими для кожного громадянина. Серед них: гуманізм, відповідальність,
почуття обов’язку, самостійність, дисциплінованість, поважливе ставлення до
рідної землі, батьків, людей старшого віку тощо. Необхідно
зазначити, що почуття обов’язку, відповідальність, працелюбство дітей молодшого
шкільного віку є критеріями ставлення дитини до
суспільної діяльності спільноти. Ставлення до інших дітей,
особливо з певними фізичними вадами, до людей старшого віку свідчить про рівень
сформованості гуманізму, що проявляється у повазі, чуйності, бажанні допомогти,
непримиримому ставленні до проявів зла та насилля. Рівень засвоєння зазначених якостей та цінностей
дає вчителю можливість говорити про рівень сформованості моральної позиції
дитини та впливати на особистість дитини з метою нівелювання негативних
проявів. Для того, щоб правильно дібрати методи виховання, учитель
має обов’язково знати індивідуальні особливості дитини, оточення та роль
батьків у її вихованні. Своє завдання вбачаю в тому, щоб навчити школярів володіти етичною теорією, обґрунтовувати власну поведінку, передбачати її результати; самореалізовуватись, визначати духовні орієнтири, свідомо ставитись до головних життєвих проблем. Саме, реалізовуючи мету, завдання НУШ -
"Формування активної життєвої позиції учнів», компетентної особистості школяра ,
яка успішно реалізується у соціумі передбачає створення нової школи, де учень
повноцінно живе, проектує своє майбутнє, враховуючи власні можливості, маючи якості креативної особистості, здатний творчо
нестандартно мислити, ефективно вирішує складні проблеми життєдіяльності.
Немає коментарів:
Дописати коментар